Ніколи б не могла подумати, що після 18 років спільного життя чоловік стане для мене чужою людиною. Ми познайомились у студентські роки. Закохались, одружились, народилась донечка. Ми були щасливими. Куди це поділось з часом досі не пойму.
З часом я прокидалась від думки: “А що за людина поруч зі мною?”. Ми віддалились. Жили наче якісь незнайомці під одним дахом. Зрештою все не просто так. Чоловік завів коханку. Після цього я не могла його пробачити.
Мало того, що він пішов наліво, так щей пишався цим. Сказав, що я стала йому непривабливою та нудною. Цікаво, скільки б тоді разів я зробила так, як він, коли він мені набридав? Але ж я на це не пішла!
Застала я їх зненацька. Раніше повернулась з роботи й побачила у своєму коридорі напівоголену дівку, яка на мене не відреагувала.
– Тут якась тітка прийшла! – гукнула вона в сторону кімнати, з якої поспіхом вибіг чоловік.
Так ганебно він ще не виглядав. Наступного дня я подала на розлучення. Чоловік навіть не заперечував, скоріше зрадів і видихнув з полегшенням.
Та проблема була в іншому. Квартира, у якій ми жили була куплена 50 на 50 у шлюбі. Постало питання, як тепер її ділити. Наступним казусом було те, що чоловік привів у квартиру коханку. Вона буквально жила з нами.
Як же соромно було дивитися в очі сусідів, які все прекрасно розуміли. Ні в мене, ні в чоловіка не було грошей, щоб викупити другу половину квартири. Єдиним варіантом залишалось продавати частку. Я не мала куди йти жити: у батьків і так сестра з чоловіком і дітьми, добре, що хоча б дочка могла ночувати в гуртожитку.
Тож доводилось терпіти їхнє сюсюкання щодня і звуки зі спальні щоночі. Я відчувала, що вся квартира пропахла дешевими парфумами тієї дівки, тож не витримала і почала шукати покупця.
Рієлтор дуже швидко призначив зустріч з покупцем. Ним виявився дуже галантний та вродливий мужчина, приблизно мого віку. Я показала ому квартиру тоді, коли в ній більше нікого не було.
Та ми розговорились так, що Денис покликав мене на каву. Я не могла відмовитись, адже, що мені втрачати та і навіщо відмовляти такому красеню? Зрештою сумління були, я не вірила, що він самотній, такого просто не буває!
– Так! Я до 30 взагалі не горів стосунками, будував карʼєру. А коли почав знайомитись з жінками зрозумів, що вибрати ту єдину нелегко. Хочеться сім’ї та затишку, щоб дружина була поруч.
Я не втрималась і розповіла йому свою історію життя. Здавалось, що з цією людиною я більше не зустрінусь крім як для оформлення документів, і тому хотілось вилити всю душу.
Вони самі не помітили, як заговорились до глибокого вечора. А потім обмінялись контактами і наступного ранку Денис знову подзвонив.
– Я тут подумав. Квартира мене влаштовує. Але на щастя я зрозумів, що знайшов дещо набагато важливіше. Ви вчора справили на мене сильне враження. Ви б не хотіли спробувати побудувати зі мною стосунки?
Від такої пропозиції я аж рота розкрила, добре, що він цього не бачив. Не вірилось, що так буває. Я знову погодилась. Стосунки стрімко закрутились. Жити у тій квартирі точно було не варіантом. Тож ми почали орендувати досить затишну невеличку квартиру.
Дочка, коли почула про мої нові стосунки дуже зраділа. А коли почула, що вчинив її батько, сказала, що він їй більше не тато. Натомість з Денисом вони знайшли спільну мову і спілкуються наче рідні люди.
Минуло вже трохи часу. Мене повністю влаштовує таке нове і закохане життя. Денис навіть почав розмову про дітей. Спробуємо, можливо вік не стане на заваді. А якщо не вдасться, то всиновимо дитинку.
На щастя, колишнього чоловіка я більше не чула і не бачила. І не хочу. Дивно, як я колись могла полюбити зрадника.
Краще бути самотньою і щасливою, а не терпіти таке зневажливе ставлення. Тим більше ви ніколи не знаєте, чи ваше щастя часом не ходить зовсім поруч, варто лиш його розгледіти й запросити.