Понад рік я була в декретній відпустці. Це суттєво позначилось на фінансовому становищі нашої сім’ї. Мій чоловік лікар, у нього досить низька зарплата.
У мене ж була хороша робота. Зараз директор вмовляє мене повернутися, обіцяє підвищення. Тож я вирішила, що вийду з декрету завчасно. Але хто ж сидітиме з такою малою дитиною. Звернулася по допомогу до мами:
– Мамусю, у нас немає виходу. Скоро не буде за що харчі купувати. А дитині постійно щось треба, вона росте. Крім того, зросла орендна плата і комунальні.
– І що ти пропонуєш?
– Ти вже на пенсії, маєш час. Чи не могла б ти сидіти з Яринкою?
– Тобто ви дитину народили, а зараз хочете її на мене скинути?
Ці слова мене образили. Річ у тім, що моя мама не така вже й стара, сповнена сил і має багато вільного часу. Невже їй не хочеться побути з онучкою. Наступного дня мама прийшла до нас.
– Добре, я згодна. Але якщо ви будете мені платити бодай чотири тисячі гривень на місяць.
– Ти братимеш з нас гроші, знаючи, яка в нас ситуація?
– Це важка робота, а я не молода. Он моя подруга працює нянею, і їй платять 10 тисяч гривень. А я прошу копійки.
Я погодилась. Адже знала, що послуги няні справді досить дорогі. Тепер маю надію, що мине рік, і я віддам Яринку в садок. Скажу чесно, мене здивувала поведінка мами. Коли вона прийшла – я залишила їй список, що робити з дитиною протягом дня.
– Що це?
– Ваш розклад. Ти маєш дотримуватися всього, що тут написано. Якщо плануєш щось змінити – подзвони мені.
– Хіба я не знаю, що з дитиною робити. Нащо це?
– Ну, у нас тепер ділові стосунки.
Звичайно, мама могла відмовитися. Але все ж залишилась. Мені не подобається такий формат спілкування. Але, мабуть, зараз такі часи. Колись мене на все літо залишали у бабусі. Ніхто й слова не казав. Не знаю, хіба так має бути між рідними? Як спілкуватися далі з мамою?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!