Тема мови зараз, як ніколи, актуальна. Раніше нас змушували мовчати, приховувати свою любов до рідної солов’їної під маскою толерантності до російської мови.
Вона нарешті зняла з усіх маски і показала, хто є хто. Як важливо це нарешті зрозуміти і усвідомити. Прочитайте історію і діліться власними думками в коментарях.
“Днями у зливу викликала таксі. Приїхав водій Абдул. Відповідав кожне п’яте слово впевненою українською. Решту, що не знав, – російською.
– Калюжі – це ж таке складне слово! Звідки ви його знаєте?
– Один раз потрапив у велику калюжу колесом і після того місяць ремонтував авто. Тому запам’ятав.
– Абдуле, а звідки ви?
– З Алжиру.
– Приїхали працювати?
– Ні, я студент Політехнічного інституту. Через рік стану авіаінженером. А вечорами працюю в таксі.
– Російською.
– А чому ви обрали російську? Ви знали її раніше?
– Я володію, крім рідної, французькою та англійською. Збирався їхати в Україну вчити українську, щоб здобути освіту, якої в Алжирі немає. А коли приїхав сюди, англійська група не набралася. Тому всіх іноземних студентів рік на підготовчому курсі навчали російської. Не всі спочатку й зрозуміли, що це не українська. Мені досі ніхто не зміг пояснити, чому в Україні не можна вчитися державною мовою. Тому вибачте, що погано знаю українську.
Українська не може стати цікавою світу, допоки уся система освіти розвиватиме цей комплекс мовної меншовартості. Іноземні студенти мотивовані. Вони готові вивчати з нуля нашу мову. А замість неї їм підсовують підробку. І саме так й далі множаться міфи про “один народ”. Єдине, що ми можемо робити – це створювати власний український світ навколо. І вивчати англійську. Щоб самим бути дипломатами й нести іноземцям в Україні та за кордоном правду про те, ким ми є”.
Психологи кажуть: якщо хочеш, щоб хтось тебе щиро полюбив – мусиш спершу сам навчитися дарувати любов. Мабуть, це правило працює і з нашою мовою! Поки ми не приймемо нашу ідентичність і самобутність, як найбільш цінний дарунок – не зможемо здобути перемогу, не зможемо розраховувати на допомогу світу.
Треба кричати про наше існування всьому світові, так, аби нас було чутно на іншому кінці планети. Але чи вдасться іншим впізнати наш голос, наш клич, якщо ми говоритимемо чужою мовою? Це вже питання…
Напишіть нам у коментарях на Facebook
Фото з відкритих джерел