Зізнаюся чесно, раніше я пишалася тим, яку дружину знайшов мій син. Наталя дуже розумна дівка, працьовита, гарно заробляє, займається дітьми. Єдине, що готувати не дуже полюбляє. Вони їдять просто – каша, або картопля, м’ясо і салат. Ніколи вона не приготує щось особливе, наприклад голубці, холодець чи вареники.
Та я розуміла, все ж це молоде покоління, інші цінності. Завжди намагалася їм допомагати. Але нещодавно невістка мені зателефонувала з проханням.
– Алла Іванівна, ви ж знаєте, що наступного тижня в мене ювілей – 35 років. Друзі збираються прийти в гості, а я того дня працюю. Спробую трохи раніше відпроситися, але точно нічого приготувати не встигну. Скажіть, а ви не могли б прийти допомогти мені, ви ж так гарно готуєте, у вас талант!
– Ще б пак талант, це досвід. Я 40 років пропрацювала в їдальні. А що б ти хотіла, щоб я приготувала?
– На ваш смак. Продукти Роман придбає.
Всю ніч я готувала. Спати лягла лишень на дві години, прямо на кухні на дивані. Зранку Наталя, збираючись на роботу, побачила наїдки.
– Оце ж ви чарівниця. Ані краплі не гірше, ніж в ресторані! Я намагатимусь приїхати в обід. А гості на 18 годину.
– Не переймайся я все зроблю.
Цілісінький день я варила, тушила й пекла. Страви видалися чудові. В обід приїхала Наталя й допомогла різати салати. Згодом син привіз дітей з навчання і ми почали накривати на стіл. Невістка побігла перевдягатися і чепуритися. Я вирішила, що вже теж можу перевдягнутися.
– Я піду у дитячій перевдягнусь, добре? – спитала я сина.
Від цих слів я мало не впала. Наробилася всю ніч і тепер мене виганяють, наче прислугу. Так прикро мені стало. Не передати словами. Я взяла сумку і пішла геть, не перевдягаючись.
– Я доїду сама, на маршрутці. Гарно вам відсвяткувати.
Наступного дня невістка зателефонувала.
– А чи не могли б ви донечку з танців забрати, бо я на роботі допізна.
– Ні, я відпочити хочу після вчорашнього.
– Ой, а що ж робити?
– Попроси когось зі своїх друзів, з якими вчора гуляла. Ти ж їх більше поважаєш, аніж мене.
Невістка все зрозуміла. Згодом зателефонував син, почав виправдовуватися, що на святі були лише молоді, що мені було б не цікаво. А з сім’єю планують піти в ресторан в суботу. Це вони, мабуть, вигадали, коли побачили, що образили мене.
Вже завтра субота. В ресторан мене запросили, але йти я не хочу. Бачити ту невдячну Наталю немає бажання. Нехай молодих кличуть. Побачимо, як будуть без мене справлятися? Чи я не права?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!