Ми з Валерієм прожили у шлюбі 24 роки. Та одного “прекрасного” дня коханий заявив, що йде від мене, що покохав іншу.
Валерій дуже заможна людина, він бізнесмен, тому ми могли дозволити собі розкішне життя. Ми жили у великому будинку за містом, у нас було 2 машини. Я не працювала жодного дня з моменту нашого одруження.
– Кохана, краще займайся дітьми! Не хочу, щоб ти витрачала час на якусь роботу, – повторював той.
У нас народилося двоє донечок. Старшій Ірині 23 роки, молодшій Наталі – 20. Валерій обожнює їх, завжди старався догодити, допомогти, приділяв належну увагу.
Я вважала, що мені дуже пощастило, не було навіть миті, щоб я про щось пожаліла. Поруч з чоловіком почувалася, як за кам’яною горою.
А потім я дізнаюся, що у нього років 5 як є коханка. І що в них навіть дитина народилась, хлопчику 3 роки. А тепер Дарина вагітна вдруге, тож чоловік вирішив піти до неї.
Тож я сіла і стала зважувати ситуацію. Дарина молодша від мене на 7 років. У нас обох по двоє дітей від Валерія, проте є ще дещо, він любить її, а не мене.
На щастя, чоловік завчасно подбав про наших донечок, та купив їм по квартирі, оплатив навчання. Тож я могла не переживати.
Я подумала, що слід у такому випадку вчинити мудро. Я не збиралася влаштовувати скандал, навпаки спокійно відреагувала.
Я покликала наших доньок на серйозну розмову. Пояснила, що їхній батько йде з сім’ї, але це ніяк не вплине на його любов до них, що у дорослих так інколи буває. Натомість я пояснила, що тепер вони не самі, що у них є маленький братик і скоро з’явиться ще один. Тож варто з ними познайомитися.
Ви можете засуджувати мене, але я стараюся подружитися з дружиною Валерія. Ми справді познайомилися з нею, з дітками. Мої дочки полюбили дітей та радо з ними граються. А я влаштувалася на роботу, чоловік допоміг з цим. Тому життя наче налагоджується.
Як на мене, це було правильне рішення. А як би ви вчинили?