Я відкрила вхідні двері, а на порозі на мене чекав чоловік, свекруха та незнайома жінка.
Лише тоді я помітила, що чоловік з незнайомкою тримаються за руки.
Народилася я у звичайній сільській родині, але з дитинства мені хотілося здобути медичну освіту. Одразу після школи я вступила в медучилище й почала старанно вчитися.
Як тільки я отримала диплом, мене взяли на роботу. Працюючи операційною сестрою, я зустріла свого майбутнього чоловіка.
Після весілля ит оселилися у свекрухи, бо не мали ні власного куточка, ні можливості орендувати житло. З матір’ю Валерія ми не знайшли спільної мови, адже я їй одразу не сподобалася. Вона вважала, що я не гідна її синочка.
Я була на п’ятому місяці вагітності, коли мої нерви не витримали. У нас було достатньо заощаджень, щоб сплатити перший внесок за двокімнатну квартиру і переїхати. Мої батьки підтримували нас у фінансовому плані.
Однак моє спокійне життя тривало недовго. Після народження доньки чоловік почав зникати на роботі, поводитися агресивно й часто залишатися у своєї матері, мовляв, їй одній самотньо та й допомога потрібна.
До на в гості свекруха практично не приходила. Зрештою, я не хотіла з нею бачитися. Онука бабусю також не цікавила. Валерій продовжував ходити до матері, яка сильно впливала на нього. Вдома між нами постійно виникали сварки через те, що чоловік дорікав мені: “а моя мама каже так”, “а моя мама робить так”, “а в моєї мами по-іншому”.
Так непомітно минуло вісім років. Якось зранку у двері подзвонили. Я відчинила й побачила на порозі свекруху, Валерія та якусь дівчину.
– Олечко, ось як тільки Валерій нарешті розлучиться, ви з ним переїдете в цю квартиру, – одразу сказала свекруха. – Залишилися невеликі формальності, тому тобі, невісточко, пора думати, куди переїжджати.
– Переїжджати? А ви не забагато на себе берете? Хто вам дозволив розпоряджатися чужою нерухомістю? Я залишаюся з донькою жити у нашій квартирі, а ось ваш синочок нехай веде свою дівчину куди заманеться.
Свекруха не чекала, що я буду перечити їй. Спочатку вона розгубилася, але потім відповіла:
– Ціла квартира тобі все одно не дістанеться! Можеш розраховувати лише на частину!
Валерій протягом всієї розмови тримався за руку з новою пасією, а потім вони пішли геть.
Коли ми з донькою залишилися вдвох, нам стало надзвичайно прикро й сумно.
Процес розлучення був феєричним. Після підписання усіх документів, Валерій спробував ще раз захопити мою квартиру, але я не дозволила йому цього. Зрештою ми продали нерухомість і розділили кошти.
Однак розмірені будні порушив дзвінок у двері. На порозі стояв мій колишній чоловік з двома великими пакетами в руках.
– Доню, привіт, – одразу звернувся від до дівчинки.
Його інтонація була такою щиросердечною, ніби це не він покинув нас кілька років тому.
Виявилося, що з Олею у них нічого не склалося. Нова невістка також не змогла догодити свекрусі.
– Я не хочу мати з тобою нічого спільного! – зрештою заявила я.
– Тату, у тебе своє життя, а в нас – своє. Краще повертайся до своєї Олі.
Звісно, мені було шкода Валерія, але він заслужив на те, що отримав. Як тільки двері зачинилися, дівчинка сказала:
– Мамо, навіть не думай знову впускати його у наше життя! Ми й так щасливі, а якщо людина зрадила раз, то й зробить це вдруге!
Я погодилася, що мамин синочок не вартує моїх нервів, сил та часу.
А як ви вважаєте, чи правильне рішення прийняла жінка?
Сподобалось? —
натисніть «Стежити»
Напишіть нам в коментарях у Facebook!