Моєї мами не стало 3 роки тому. Не хочу пояснювати причину її погибелі, просто скажу, що вона була найкращою жінкою в моєму житті. І я дуже вдячний Богові, що саме вона була моєю мамою.
Тато дуже замкнувся у собі. Вдома геть не прибирав, не голився, у холодильнику всі продукти тхнули. Тільки весь час палив та не виходив на вулицю. Хіба міг відчинити вікно на балконі і сиділи на стільчику, дивитися на інших сусідів.
Я намагався витягнути його з цієї депресії, водив до психолога. На щастя, через 3 місяці тато взявся за себе. Почав виходити на вулицю, гуляти в парку, прибирав вдома. Я часто заїжджав до нього у гості, купував улюблені тістечка з кремом, продукти, оплачував комунальні послуги. Бо розумів, що я єдина близька людина, яка залишилася у його житті. І не маю права від тата просто так відректися.
І от рік тому мій тато познайомився з однією пані. Звати Галина Віталіївна, молодша від тата на 5 років. Знаю, що має вже дітей та онуків, живе за містом на дачі, раз на тиждень приїздить у гості. Поки це все, що мені відомо. Хоча знаєте, я щиро радів за тата, що він нарешті відкрився новій жінці. Якщо не кохання, то нехай міцна дружба буде між ними.
Однак, зараз у мене геть все кепсько. У березні я розлучився з дружиною, вона поїхала з донькою до своєї мами в Італію. Мовляв, там безпечніше. Думаю, вам не треба пояснювати, чому вони переїхали геть. У Італії теща мала квартиру, роботу, і там врешті-решт там спокійніше.
Я переїхав на орендовану квартиру. Не можу сказати, що з грішми геть туго, але ледь вистачає на оренду, комунальні та аліменти. Одяг вже купую у секонд-хенді, продукти тільки в АТБ і то, на знижках. Тішить, що з роботою все гаразд та я не попав під скорочення.
Але зараз через ці відключення світла, похолодання… У мене нема світла по 10 годин вдома, ще й сильно мерхну, одягаю дві пари шкарпеток. Грію воду на чай у звичайному банячку. А комуналка все росте і росте. Новий генератор я фінансово не потягну.
Я знав, що мій тато живе біля критичної інфраструктури (лікарня), йому ще жодного разу не вимикали світло. Хіба були якісь перепади з напругою і все. Стабільний інтернет, вода, тепло. Тому я вирішив, так мовити, замочити двох зайців одним пострілом – переїхати жити до тата. По-перше, я так зекономлю на оренді та комуналці. По-друге, матиму світло. Ну і на останок нам буде краще жити удвох.
Гадав, що татові ця ідея сподобається. Я б міг повністю оплачувати наші витрати на продукти, комунальні послуги, навіть якісь дрібнички купувати.
– Ні, я не хочу, – сухо відповів тато у слухавку.
– Чому?
– До мене Галина приїжджає. А ти що будеш робити? Я не хочу бачити сторонніх людей у квартирі.
Така відповідь мене дуже обурила. Я для тата стороння людина. Забув, як я водив його до психолога, як я йому допомагав після смерті мами.
Чесно, я вже не знаю, як говорити з татом. Чому він не хоче допомогти єдиному синові? Знає, як мені важко. І просто відвертається геть, коли я потребую допомоги. Виходить, що він просто поміняв сина на якусь жінку! І не знати, чи у Галини добрі наміри щодо мого батька.