– Ти п’ятої точки підняти не можеш, щоб хоч раз мені допомогти! Завтра до сусіда піду! – От і йди! Не тримаю

– Михайлику, я без тебе ради собі не даю. Поглянь, вже всі руки подряпала тими кісточками! Не допоможеш?

– І що б я без тебе робила, – кажу я чоловікові і ніжно цілую його в щічку. 

Михайлик розпливається в усмішці і весело починає чистити сомика. 

– Ти завтра на ринок збираєшся?

– Так, закупитися треба. От вже зі страхом собі уявляю, як нестиму важкі сумки сама. Мені б твої сильні і підтягнуті руки… 

– Справді? Ідеально! Ти в мене найкращий. 

В такі злагоді і гармонії ми з Мишком живемо вже 20 років. А секрет простий – доброта і ніжність в кожному слові. 

Цієї стратегії мене навчила моя мама. Вона завжди сміється і каже, що за півстоліття подружнього життя тато так і не здогадався, чому ж йому постійно хочеться допомагати мамі, навіть коли він втомлений. 

– Дмитрусику, поріж ковбаску, будь ласка. Такі тоненькі скибочки нікому не вдаються, крім тебе. 

Тато схоплюється з місця і біжить на кухню доводити усім свою майстерність. 

Якось мій Михайло зрозумів, звідки в мене такий дар мотивувати чоловіка до роботи. 

– То ось, хто тебе цим секретам навчив? А я ж то думаю, що то за гіпноз такий… Не один я на ці твої хитрощі ведуся. Тестеві теж дісталося. Все! Тепер мене так легко нізащо не вмовиш!

Але того ж вечора ми поверталися автобусом додому. Перед нами їхала дуже цікава парочка. Обом роти не закривалися всю дорогу. 

– Все на мені! Все сама! Ніякої з тебе користі. Не чоловік…. – пародія.

– Не треба так, Аню. Невже не розумієш, що зараз нема грошей на нову техніку.

– А чому я повинна на колінах підлогу мити? Ти ж навіть своєї п’ятої точки підняти з дивану підняти не можеш, щоб допомогти. 

– Це не правда

– Правда! Навіть полицю прибити не можеш. Наступного разу до сусіда піду – він мужик із золотими руками. 

– От і йди, дурепо! – не витримав чоловік і вискочив з маршрутки на зупинці. 

– От же… Знову загуляє. І за що мені таке життя?!

Михайло надивився на все це, почухав потилицю, глянув на мене і сказав: 

– Оленко, я заради тебе на все готовий. Ти в мене така добра, лагідна, ніжна. От би так завжди було…

Все пізнається в порівнянні. Не розумію, як так можна ставитися до свого чоловіка. Хіба ж йому захочеться допомагати жінці, яка постійно кричить і сердиться?!

Трохи ніжності, доброти і любові – ось секрет щасливої сім’ї. 

Чи погоджуєтеся Ви з Оленою? 

Напишіть нам у коментарях на Facebook

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився з нами читач сторінки “Пошепки”. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю.

Усі фото в статті є ілюстративними.

Напишіть свою історію і команда наших редакторів поділиться нею з іншими читачами. Надсилайте на пошту poshepky.com@gmail.com

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *