– Ще 5 хвилин і голубці будуть готові! – ловила себе на думці Галина, яка заглянула у духовку.
– Хто там? – думала та, коли у двері наполегливо постукали.
Галина витерла руки об рушник і пішла до дверей. Глянула у вічко, але там нікого не було, лиш було чути як чиїсь кроки зникають з кожним поверхом.
– Може помилилися квартирою! – знизала плечима та і вже хотіла повертатись на кухню, як від порогу почувся плач дитини. – Не може бути! – Галина швидко відчинила двері й не повірила власним очам. – Немовля! У кошику, хто його тут залишив?
Галина не могла оговтатись і лиш стояла мов вкопана. Коли незнайомка зникла з горизонту поруч зʼявився чоловік і схопився обома руками за голову. З кошика на них дивилась голубоока дівчинка, що от-от заплаче.
– Бери її! Зараз підеш в аптеку та магазин і купив усе необхідне! – строго сказала дружина якраз тоді, коли на звуки прибігли діти.
– Мамо! А що це у тебе? – спитав 7-річний Павлик, а поруч стояла 5-річна Анюта.
– Дітки, це ваша нова сестричка! Знайомтеся, Богдана! Сам Бог нам її послав!
– Ура! – дивувались діти поки чоловік винувато опустив очі.
Про дитину сусіди перешіптувались ой як довго, може рік чи більше. А потім вони стихли, дівчинка росла усім на радість, Галина полюбила її як рідну. Звісно стосунки з чоловіком після цього були не ідеальні, важко їм було знову дивитися очі в очі, але мудрість Галини врятувала їхній шлюб.
Коли їхні діти переїхали вчитися до інших міст Богдана ще ходила до школи. Того року вони готувались святкувати Новий рік, накрили на стіл і ввімкнули святкову програму по телевізорі. Раптом у двері хтось подзвонив.
– Кого це принесло? – здивувався чоловік. – Може діти сюрприз зробили? – він підвівся і пішов глянути, а за ним і Галина.
Відчинили двері й побачили ту саму брюнетку, яка 16 років тому залишила дитину на порозі та зникла.
– Памʼятаєте мене? Я вам дівчинку тоді принесла! Ох, це була найгірша помилка у моєму житті. – жінка ледве стояла на ногах, по ній було видно, що вона втратила усе, в тому числі й себе. – Ви б не могли покликати її?
– Жіночко, ви помилились, ніякої дівчинки тут ніколи не було! – і грюкнули перед нею дверима.
Глянувши один на одного розуміючим поглядом подружжя пішло у вітальню. Ох і пережили вони нелегкі часи. Тепер життя точно не здивує їх сюрпризами.
Як би ви вчинили на місці Галини?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!