З чоловіком ми живемо не далеко біля Києва. В будинку, який дістався мені від батьків. Роман працює віддалено, а я щодня добираюсь до роботи. Це забирає багато часу, але робота у мене хороша, тому іншої я поки не шукаю.
Додому я повертаюсь пізно. Тому чоловік допомагає мені по дому: поприбирає, приготує, посуд помиє. У нього більше вільного часу, ніж у мене.
Одружились ми ще три роки тому, а за цей час його батьки жодного разу не були в нас в гостях.
Та нещодавно подзвонила свекруха і попередила про свій візит. Намірились бути цілий тиждень. Я одразу сказала, що повертаюсь з роботи пізно, а йду рано. Тож протягом тижня їх прийматиме син.
– Та ми все розуміємо. Нічого страшного. Ми просто хочемо провідати вас, давно уже не бачились – мовила свекруха.
Я приготувала закуску, а чоловік мав посмажити шашлик, коли приїдуть батьки.
Ввечері я повернулась з роботи. Чоловік зі свекрами сидить за столом, до їжі ніхто не доторкнувся. Вони насуплені та незадоволені.
– Що трапилось? Страви зіпсувались чи що? – запитала я
– Страви? Та навіщо нам твої страви! Ми приїхали, а ти навіть нас не зустріла. Цілий день пропадаєш на роботі – обурилась Лариса Петрівна.
Я не зрозуміла причини обурення, адже завчасно попередила про свою відсутність. Сказала, що приділю їм час на вихідних.Я перепросила їх та покликала до столу. Не сидітимуть ж голодними!
Вранці застала свекруху на кухні. Почала розпитувати де і що лежить. Тоді ще й прочитала лекцію як я маю готувати, прибирати і доглядати за своїм чоловіком. Через її повчання я спізнилась на роботу. Цілий день усе з рук валилось через неї.
Повернулась додому і застала ту ж картину, що і вчора. На столі стояла картопля, відбивна та салатик. Вечерю готував чоловік. Та батьки знову відмовлялись їсти. Свекруха почала виставляти претензії:
– Ти хоч раз можеш прийти швидше і приготувати вечерю для нас сама, а не просити про це чоловіка. Хіба так потрібно приймати гостей?
– Пробачте, але я дуже втомлена. Готувати нічого не буду. Ларисо Петрівно, я вам показала де що лежить, можете самі зготувати, як вам щось не подобається – відповіла я.
Я вже тричі встигла пошкодувати, що погодилась прийняти їх в гості.
– Та хіба гоже, щоб гості самі собі їсти готували? – злісно сказала свекруха.- Це ж просто неподобство! Не будемо більше у вас гостювати, як ти ось так себе поводиш!
Батьки зібрались, викликали таксі і поїхали додому.
Не розумію, чому вони так зухвало поводились? Хотіли показати, що своєму сину, що я погана дружина? Чи зачепити мою гордість? В будь-якому випадку їм це не вдалось.
Як ви вважаєте хто правий у цій ситуації: свекри чи невістка? Кого б ви підтримали?