– Невісточко, я тебе люблю, але щоб між нами була ще й повага – бери книжку і вчи українську мову!

Мій синочок або дурний, або сліпий! От ви мені скажіть, як можна було взяти собі за дружину таку селючку?! 

Олена двох слів зв’язати докупи не може, а пише так, що першокласнику соромно би стало. 

Нещодавно у мене був День народження. Присилає мені невісточка повідомлення на вайбер: “Вітаю вас Галина Петровна з днем народженням. Шчастя, здоровя, всього найліпшого!”

Мене аж перекосило. Ледве змусила себе відписати сухе: “Дякую”. На більше мене просто не вистачило. 

Та то ще були квіточки. Невістка дивувала не лише своєю сільською говіркою і неграмотністю, а ще й нахабністю. 

Ви собі можете уявити, на що та дівка підмовила мого Дмитра?! Подарувати мені на ювілей кравчучку!

– Ось, Галино Петрівно, це для Вас. Ви завжди до нас з гостинцями приходите, такі важкості на плечах тягнете. А це корисна річ. 

Мені було так соромно перед гостями. Мені ж всього 60 років, а не 100 з гаком. 

Я стиснула зуби і змовчала, але образу не забула. Вигадала план помсти. 

На День народження Олени підготувала для неї особливий подарунок. Дочекалася, поки зберуться усі її подружки, а тоді встала з бокалом і випалила: 

– Люба невісточко, ти ж знаєш, як ми з тобою любимо одна одну. Щоб я почала тебе ще й поважати, тобі вартувало б попрацювати над своєю мовою і письмом. Ця книжка з граматикою – мій подарунок. 

Бачили б ви її обличчя. Аж підборіддя трусилося, так їй хотілося ревіти. Аякже! Її подружки отримали нові плойки, косметику, телефони, а вона книгу!

Я цілий вечір сміялася над своєю витівкою, поки мені не зателефонував син:

– Мамо, як ти могла? Навіщо ти так принизила Олену? 

– А що я такого зробила?! Сам знаєш, що в твоєї дружини проблеми з українською. 

– Це не привід так себе поводити. Не чекав я від тебе такого. 

Тепер діти зі мною не спілкуються, але я не збираюся перед ними вибачатися. Хіба я вчинила неправильно?! Самі розсудіть, відплатила тією ж монетою, а вийшла крайньою…

На чиєму боці Ви?

Напишіть нам у коментарях на Facebook

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився з нами читач сторінки “Пошепки”. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю.

Усі фото в статті є ілюстративними.

Напишіть свою історію і команда наших редакторів поділиться нею з іншими читачами. Надсилайте на пошту [email protected]

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *