На розписку приїхала мама Іринки – пані Валя. Видно, що жінка скромна та з “іншого тіста” – звuчайна сукня та туфельки поношені, приїхала на маршрутці. Весь вечір майже з нами не розмовляла та першою поїхала додому. Ще й подарунок був скоромний – 5 тисяч гривень

Декілька місяців тому наш єдиний син одружився. Правда, свято удалося не так, як ми того хотіли. Однак, я бачила, що син щасливий поруч з Іринкою, а це для мене найголовніше. 

Хочу спершу розповісти трішки про нашу родину. Дмитро – мій єдиний син, пізня дитина. У чоловіка Василя є приватний бізнес по всій області, я працюю головним бухгалтером у великій будівельній фірмі.

Тому грошей у нас багато, завжди вистачало на подорожі за кордон, дорогі речі та нові машини. Правда, Діма не хотів продовжити батькову справу.

З дитинства він мріяв стати лікарем. Я бачила, що він дуже здібний хлопчик, та і чоловік не наполягав на тому, щоб він обрав іншу професію. Ми всіляко допомагали сину з навчанням, оплачували репетиторів.

Правда, зараз важко вступити на державну форму навчання у медичний університет. Однак, гроші не були для нас проблемою, тим паче син добре навчався, у дипломі тільки одні п’ятірки.

Ще з першого дня навчання я постійно чула від нього одне ім’я – Іринка. Одразу зрозуміла, що він закохався у неї, як малий хлопчисько. Щоразу казав, яка вона розумна, показував фотографії.

Ну що я можу сказати, дівчина дійсно вродлива. Та і мій Діма погану не обере. Я не здивувалася, коли одного дня вони прийшли до нас у гості та син сказав, що зробив пропозицію та вони готуються до весілля. 

Моєму щастю не було меж. Одразу запропонувала розкішне святкування, показала декілька ресторанів за містом та почала складати список запрошених гостей, але Діма мене зупинив.

– Мамо, чесно кажучи, ми не хочемо пишного святкування. Просто підемо у РАЦС, там розпишемося, а потім вдома посидимо за родинним столом. Ну, чесно, для нас це найкращий варіант, – відповів син. 

Спершу я навіть образилася на такі слова. Адже я так мріяла про велике свято, закликати всіх родичів. Ну все-таки це мій єдиний син, жодних грошей на це не шкода.

Вже й почала на жалість давити, мовляв, ну зробіть перше свято для батьків, а потім вже нехай з друзями окремо святкують. Однак, це їх вибір.

Весілля зробили у липні, якраз була гарна погода. На розписку приїхала мама Іринки – пані Валя. Видно, що жінка скромна та з “іншого тіста” – звичайна сукня та туфельки поношені, приїхала на маршрутці.

Весь вечір майже з нами не розмовляла та першою поїхала додому. Ще й подарунок був скоромний – 5 тисяч гривень. Я не хочу тут мірятися фінансами, але ми з чоловіком віддали молодій родині велику машину з салону та трикімнатну квартиру у новобудові, якраз неподалік від центру міста. 

Я щиро раділа за сина, бачила, що Іра хороша господиня. Вдома завжди було чисто, на столі – смачна вечеря. Однак, її мама не приїхала навіть на новосілля до молодят.

Нещодавно я приходила у гості до Іринки та вона випадково промовилася, що у її мами скоро день народження, 50 років. І тут я напросилася у гості – хочу все-таки побільше дізнатися про сваху. А як вона живе, яка у неї хата та господарство?

Бо ми ж одна родина, а я бачила її всього-на-всього один раз. Тим паче день народження – це чудове свято. 

Купила їй звичайний сервіз на 6 персон та букетик з польових квітів. Зібралися з чоловіком та поїхали до неї у село. Я, чесно кажучи, дуже хвилювалася, адже ми ж не попередили про наш візит. 

Однак, пані Валя нас тепло прийняла. Ну так, ми застали її зненацька таким візитом, але вона ж не могла нас з чоловіком прогнати з хати? 

– Ой, а я не планувала навіть гостей кликати. Ну, сідайте до столу, я чаю вам наллю, якраз пиріжки домашні напекла, посмакуєте, – метушилася сваха. 

Чесно кажучи, пані Валентина жила скромно. Старенька хата, де-не-де вже дах протікає. Однак, вдома дуже чисто й затишно, так приємно було навіть. У холодильнику багато домашніх страв – борщик, пампушки, котлетки.

На городі гарною, нема жодного бур’яну, всі помідорчики та огірки як на підбір. Ще й квітник такий гарний. 

Виявилося, що пані Валя сама доньку на ноги підіймала, адже чоловік її покинув ще до народження дівчинки. Тому вона важко працювала на двох роботах, намагалася Іринці дати все найкраще.

А зараз вона доглядає за старенькою матусею, вона ледь ходить та прикута до ліжка. У селі якраз була потрібна продавчиня у невеличку крамницю. От пані Валя попрацює свою зміну та біжить додому.

Тому й Іринка захотіла стали лікарем – щоб допомагати таким стареньких та немічним людям, як її бабуся. 

Мені чомусь так стало соромно перед свахою, адже я була про неї поганої думки. Але ж у неї таке велике та добре серце, зуміла виховати чудову донечку. Дістала з сумки конверт, поставила туди 200 доларів. 

– Ось, свахо, це ще один для вас подарунок. Вітаю вас з таким чудовим святом! Якщо вам потрібна допомога – звертайтеся, я з радістю допоможу, адже ми одна родина! 

Я поверталася додому щаслива. Так було тепло на душі, адже у мене така чудова родичка. Спасибі їй за таку невістку! 

Жінка вчинила правильно? Чому? 

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *