– Ще 4 місяці тому ми з мамою добре ладнали, – розповідає 45-річна Галина. – Ми жили втрьох: вона, я і моя донька. Раптом одного дня мати каже, що я безсовісно сиджу в неї на шиї. Ці слова мене дуже образили. Я їй нагадала, що відколи ми переїхали, то вона ні копійки не витратила зі своєї пенсії. Усі троє жили на мою зарплату. Так, зараз у мене немає заробітку. Та незабаром я знову знайду роботу.
Галина розлучилася з чоловіком 8 років тому. Вона взяла свою 6-річну дочку і переїхала до матері в трикімнатну квартиру. Місця усім вистачало. До слова, частина квартири належала Галині, тому не можна сказати, що вона була в матері на утриманні в будь-якому разі.
Пройшло пів року і жінка отримала роботу, де добре заробляла. Чоловік платив аліменти, а це ще додаткова копійка. У фінансовому плані все було гаразд. Галина затіяла ремонт, зробила порядок на дачі, купила авто, їздила відпочивати і одягала всіх.
Спочатку зарплати вистачало, але згодом виросли й потреби.
Щодо матері, то вона могла користуватися грошима доньки. Адже вона сиділа з онучкою, готувала, прибирала, ходила в магазин за продуктами. І на дачі за всі послуги платили з кишені Галини: щось привезти, щось добудувати, щось впорядкувати.
– Я пенсію не трачу, а накопичую, – казала мати. – Будуть кошти на всякий випадок.
Галина не була проти. Їй здавалося, що це гарна ідея.
Так і жили, поки жінка раптово не втратила роботу. Її скоротили якраз по приїзду з моря.
Галина не була до цього готова, але одразу почала займатися пошуком нового місця праці. Вона розпитувала знайомих, переглядала вакансії в інтернеті. Подруга запропонувала їй варіант за 8 тис. грн.
– Це за повний робочий день? – не могла зрозуміти Галина, бо попередня зарплатня у неї була в рази вища.
– Так, до 8 вечора, – сказала подруга. – Зараз криза, тому зарплати низькі. У нас є такі, що заробляють ще менше.
– Мені треба подумати, – зітхнула Галина.
– Ніхто на тебе чекати не буде, бо бажаючих багато. У понеділок треба виходити, або ми візьмемо когось іншого.
Галина відмовилася, але зараз думає, що, мабуть, даремно. Адже заощадження закінчуються, а так мала би хоч якісь гроші. Зараз жінка розуміла, що в 45 знайти роботу не легко, тим паче із такою зарплатнею, до якої вона звикла.
Найбільше Галину розчарувала її мати. Адже вона почала сваритися через будь-яку дрібницю. Раніше таких непорозумінь в них не було.
– Ходить за мною, речами кидає і нервується, – розповідає жінка. – От нещодавно причепилася, що я помідори ріжу не так. Я ж у відповідь кажу, що мені не 10 років, салат я вмію робити. І вона заводиться: у тебе ні чоловіка, ні роботи, ні грошей у твої 45 років. Сидиш з дитиною в мене на шиї. Я не збираюся вас утримувати, тому йди роботу шукай.
Галину ці слова образили. Вона багато років важко працювала і старалася для своєї сім’ї. Матір була забезпечена і жила в достатку. Можливо, вона помилилася, коли не відклала грошей про запас, але й витрачала вона їх не сама. Спочатку мати витрачала її кошти, а зараз переживає, що доведеться тратити свою пенсію.
– Але як так можна? – запитує Галина. – Ми одна сім’я. Я завжди вважала, що у нас все спільне.
Та її мати думала інакше. Вона сказала, щоб Галина йшла працювати, бо грошей на продукти не дасть, а харчі купуватиме лише собі.
А на чиїй ви стороні? Пишіть свої думки в коментарях.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!