У Мишкові мене все влаштовує. Але є один мінус – його мама. Не хочу говорити нічого поганого про пані Галину чи поливати її брудом, однак вона полюбляє запхати носа у наші справи.
Прийде без попередження у нашу квартиру “в гості” та починає мене повчати. То борщ не такий червоний, то я на салат не так овочі нарізаю. Бувало, що навіть влаштує скандал через те, як я мию посуд. Бо та хімія шкодить нашому організму, треба милом з содою мити. Здається, що пані Галя досі живе у кам’яному віці, раз такі “дієві” поради роздає.
Думала, що хоча б народження онука її змінить. Але ні. Я завагітніла на 4 курсі, тому вирішила взяти академічну відпустку та перевестися на заочну форму. Це, до речі, була ідея Мишка. Поки він буде на роботі, то я з малюком сидітиму. Однак, моя “люба” свекруха була категорично проти:
– Та у тебе освіти нормальної не буде, потім як на роботу влаштуєшся? Чи ти зібралася все життя сидіти у мого сина на шиї? І що це за мода у молоді пішла, я вас не розумію. Ось я на 9 місяці вагітності на заводі працювала і не скаржилася!
До слова, вона ще жодного разу не запропонувала свою допомогу. Тільки припреться без запрошення, стане над душею та клює мозок як той дятел “ти не правильно все робиш”. Прошу показати – а вона має залізний аргумент “а тебе мама сама не навчила?!”. Чесно кажучи, якби не Мишко, то я б вже давно відправилася до психіатричної в’язниці чи в тюрму. Добре, що нерви у мене міцні. Або ж я просто не порушую закон. Щось одне з двох.
Ось так минув мій пекельник рік. Того дня я поверталася від батьків, їхала з Петриком до них на канікули. Запихаю ключ у двері – а там відчинено. Чесно, я вже злякалася, що до квартири вдерлися крадії. Залишила малюка у під’їзді, сама тихо зайшла в середину та взяла у руки свій чобіт – він важкий, ним можна оборонятися. Відчиняю двері кухні – а там пані Галя пісеньку співає та котлети смажить.
– А ви що тут забули? І звідки у вас ключі?
– Я в Мишка взяла та дублікат собі зробила. Поки він на роботі, прийшла до вас, посуд помила та вечерю приготувала. І який у тебе тут безлад, хіба так можна?!
І тут моє терпіння дало велику тріщину. Здавалося, що мене було чути аж на іншому кінці міста. Згадала всі погані слова на світі, які знаю. Пані Галя хутчіше накинула пальто, навіть не попрощалася та поїхала геть. Ох, ось тобі і “ласкаво прошу”.
А ввечері з роботи повернувся розлючений чоловік:
– Ти навіщо маму вигнала? Вона ж допомогти хотіла!
– Нехай сама собі допомагає. Якщо ти не забув, то це моя квартира, яку батьки подарували ще до тебе. Так що завтра на столі повинні стояти її ключі. І виклич майстра, нехай замок поміняє. Тепер вона приходить тільки тоді, коли я сама її запрошу в гості, зрозумів?!
Ми декілька днів не розмовляли. Мишко знає, які у мене “чудові” стосунки з його мамою. Однак, у цій ситуація я вийшла поганою, бо вигнала його маму геть з квартири. Але мені не соромно.
А ви підтримуєте такий вчинок дівчини? Погоджуєтеся з її словами про нові правила?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!