У травні ми з Сашком розписалися. Ми спершу думали йти на орендовану квартиру, але зарплата не дозволяє широко розгулятися. Хотіли взяти кредит на власне житло, але майже всі банки нам відмовили.
І не придумали нічого кращого, ніж пожити у свекрухи. Якраз і війна закінчиться, ми відкладемо побільше коштів на новобудову. Тим паче, свекруха жила сама у трикімнатній квартирі. Біля її будинку є автобусна зупинка, великий супермаркет. Тихий та спокійний район, з сусідів – пенсіонери та молоді сім’ї, ніяких хуліганів та інших розбишак.
Однак, поведінка свекрухи мене дуже замучує та навіть дратує. Ні, вона не дорікає, що я погана господиня, не намагається якось під себе перевиховати. У неї є інша проблема – суперлюбов до Сашка.
Деякі жінки надто залюблюють дітей. Тим паче, що Саша був бажаною та пізньою дитиною. Але це нормально, коли йому десь 2 чи 3 рочки, а не 25! То вона носить йому рушнички в душ, то прасує ретельно сорочку, під лінійку складає його взуття, навіть голить бритвою. Мені на це спершу було дуже смішно дивитися. Наче людині нема чим зайнятися.
Але потім ця “любов” перейшла вже у якусь маніякальну стадію. Ми хочемо спокійно подивитися фільм на ноутбуці, залізли під ковдрочку, обіймаємося. А тут Ольга Дмитрівна приходить і хоче з нами лягати. Коли при ній згадуємо якісь плани на вихідні, типу піти в кафе чи в кінотеатр – то все, вона напрошується третьою зайвою. Не можемо навіть просто удвох повечеряти чи замовити доставку з ресторану.
Остання капля терпіння у мене закінчилася тиждень тому. У мене був день народження. Знали, що свекруха хоче поїхати до своєї куми на дачу. Коханий замовив романтичну вечерю додому, купив великий букет квітів, засипав ще підлогу пелюстками троянд, розклав свічки, ввімкнув музику.
Ну ми всі дорослі люди, самі розумієте, чим потім почали займатися. От я вже лежу, в чому мама народила, Саша також. І тут в кімнату вривається Ольга Дмитрівна:
– Господи, діти, ви що тут за бордель зробили! Мати Василева, Саша, ти що, збожеволів?
Мені так соромно стало, я одразу прикрилася ковдрою та попросила свекруху вийти. Звісно, вона якраз побачила все найцікавіше у нашому процесі.
Тепер я хочу, аби Саша вкрутив замок на наші двері. Однак, свекруха ображається, почала казати, що я не маю права командувати у її квартирі.
От я дивлюся на Ольгу Дмитрівну та розумію, що в неї не все гаразд з психікою. І я точно не хочу бути такою мамою, як вона. Не збираюся цілувати дитину в одне місце та опікати її аж до такого віку.
Саша поки на стороні мами, але намагається і мене переконати. Каже, що мама трохи побіситься та заспокоїться, звикне до нас. Однак, у мене вже нема ні сили, ні терпіння більше жити зі свекрухою. Прошу чоловік з’їхати на орендовану квартиру та пожити спокійно. Але чую одну відповідь – нема грошей.
Що робити? Мені тільки 23, ще такого досвіду нема. Як мені свекруху перевиховати?