– Нарешті я вдома! – радів Микола виходячи з вагона потяга. Він щойно повернувся з місячного робочого відрядження та поспішав додому. – Ото діти зрадіють подарункам!
Після довгих тижнів вмовлянь мати таки погодилась. Зрештою у такому поважному віці краще, коли поруч є рідні, та й у квартирі більше зручностей і лікарня близько. Переїхала пані Оля до сина і все наче було добре. З внуками допомагала, пиріжки пекла, прибирала, коли невістка не встигала. Ділили побут і горя не знали. Принаймні так думав Микола.
– Ураааа! Тато приїхав! – кинулись синочки обіймати свого улюбленого татуся, який тримав у руках величезні пакети. – А що ти нам привіз?
– Привіт! Я так за вами скучив! Тримайте, це вам! Привіт, кохана! – Микола поцілував дружину та міцно обійняв. От тільки було те, що його насторожило. Його мати не вийшла привітатися, хоча завжди це робила.
– А мама де? – спитав стурбовано чоловік.
Після кількох секунд ступору Микола змирився з цією новиною. Справді, його мати ніколи не відпочивала у санаторії, то чому б і ні? Тим більше для чого дружині його обманювати? За ці роки в шлюбі вона завжди була з ним чесною.
Та минав тиждень за тижнем, а мати все ще не дзвонила. Миколу це насторожувало ще більше. Тим паче на його дзвінки вона теж не відповідала. Тоді він не стримався і прямо спитав у дружини.
– Де моя матір? Ти казала, що вона в санаторії, то чому вона навіть трубки не бере?
– Любий, ти не панікуй! Але я не знаю, де твоя матір!
– Як це не знаєш? – вигукнув той. – Ви жили разом, куди вона пішла? І чому її документи тут? Що відбувається?
Цілий вечір чоловік їздив машиною у пошуках матері. Та її ніде не було. Він був усюди, де вона знала місто, обдзвонив пансіонати та лікарні – нічого. Та проїжджаючи повз місцевий парк він помітив знайомий силует.
– Мамо? – він кинувся до бабусі, що схилилась, сидячи на лавці. На його слова жінка обернулася і він побачив, що її очі повні сліз.
– Синку! Боже! – і кинулася обіймати сина.
– Що ти тут робиш, що сталося? Я клянуся тобі, що нічого не знав! Поїхали додому!
На заправці він купив для мами гарячий чай, печиво і подзвонив дружині, спокійним голосом промовив:
– Я через 20 хвилин буду вдома. У тебе є рівно стільки ж часу, щоб зібрати усі свої речі й піти геть!
Як думаєте, син правильно вчинив?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!