Того літа в мами був ювілей – 50 років. До цього свята готувалися ретельно, заздалегідь. Домовилися усі, що приїдемо з родинами, привеземо гарні подарунки.
Нас у батьків троє. Ми з сестрою Яриною – близнючки, нам вже по 30 років. Обидві маємо чоловіків і дітей. Молодшому брату Михайлу цьогоріч 26 років сповнилося, він вже зустрів своє кохання, Людмилу, і готується до весілля.
Мама у нас має чудовий вигляд. У свої 50 вона струнка і приваблива. Тато завжди пишався нею.
Тож усі ми тоді приїхали на свято: Ярина з Чехії, Михасик – з Києва. За столом зібралась велика родина, діти гомоніли надворі. Всі займалися приготуваннями. На вечір мали прийти гості, роботи багато було. Раптом зайшла мама і голосно сказала.
– Любі мої, у вас буде братик!
Вмить всі замовкли. Дивилися один на одного й не знали, як реагувати. Тоді я не витримала.
– Мамо, а ти впевнена, що зможеш народити? Ти чудово тримаєшся, але все ж це не просто.
Ненька засміялася.
– Та я не збираюсь народжувати. Річ у тім, що в наших родичів сталася біда. Вся сім’я попала в аварію. Вижив тільки маленький хлопчик Ілля. Йому зараз всього три роки. Родичів, які могли б забрати це янголятко немає. Тож ми з вашим татом вирішили це зробити.
Раптом зайшов тато тримаючи за руку маленького гарненького хлопчика. Я відразу підійшла до нього і спитала:
– Будеш моїм братиком?
– Буду!
– А захищатимеш мене?
– Захищатиму.
Михайло підняв Іллю на руки.
– О, нарешті в мене буде брат! Я про це так мріяв. А то все життя з сестрами.
Згодом ми всі сіли святкувати. Наші з Яринкою діти забрали Іллю до себе й усі разом гралися. Це був надзвичайний день. Я впевнена, що мама виховає Іллю чудовим хлопчиком, вона прекрасна людина. А ми усі будемо допомагати та підтримувати її. Часом наша сміливість та доброта рятує комусь життя. Чи не так?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!