Турбуватись про бабусю мене завжди привчала мати. Баба Люба не так потребувала догляду, як простої уваги. Для неї було “розвагою” сходити по продукти, тож я не відбирала у неї такої можливості, натомість давала гроші.
В її квартирі завжди повний порядок. Я намагалась допомогти з прибиранням, але вона воліє зробити все сама, ніхто так не прибере їй як вона.
Тому усі мої щотижневі візити закінчувались тим, що робили чай та балакали наминаючи печиво. Розповідала вона свої історії з молодості. Я практично виросла на її життєвій мудрості.
Зараз я доросла, заміжня, вже сама мамою стала, маю непоганий бізнес. Тож фінансово не складає труднощів допомагати своїм рідним.
Оскільки пенсія у бабусі маленька я щомісяця могла відправити їй зверху 7-9 тисяч. Ліки, комуналка та продукти – це базовий мінімум, не кажу вже про якесь дозвілля чи походи в театр, я хотіла, щоб вона жила без стресу.
Але минулого місяця мене дуже збила з пантелику одна ситуація.
До мене подзвонила мама і сказала, що бабуся не має що їсти.
– Як це не має?
– Ти ж знаєш бабусю! Їй ліки потрібні, не залишимо ж її без копійки! – продовжувала мама.
– Зізнаватися де гроші вона не стане! Добре, що хоч тобі сказала! Треба їхати до неї! Раптом шахраї…
Я сіла в машину, щойно допрацювала і поїхала до рідної. Думки були різні, але так кортіло дізнатися в чому тут справа.
Тим більше на будь-що вона б нізащо не витратила грошей, вона завжди мене вчила, що треба відкладати гроші.
– Привіт, ба! Як так сталося? Може в тебе з банком щось?
– Ой, дитино!
– А покажіть мені свій додаток!
Сенсорний телефон я подарувала їй на ювілей, тож вона вправно вміла ним користуватися. А коли відкрила свій банківський додаток мені все стало зрозуміло.
На себе бабуся витрачала від сили кілька тисяч. А все інше переказувала на ЗСУ. Десь більше донатила, десь менше. Так і напевно не зауважила, що гроші скінчилися.
Місяцями вона переказувала чи не всі гроші.
– Просто хочу нашої перемоги, розумієш? Серце крається від тих молодих воїнів. А скільки вдів, скільки сиріт полишалося. Мені тих грошей не треба, може комусь на лікування треба!
Я розплакалася і обійняла бабусю. Вона мене чаєм пригостила і моїм улюбленим печивом.
Я продовжила висилати їй гроші. Але тепер на всякий випадок купую трохи продуктів.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!