Коли я побачила стареньку бабусю в салоні краси, то стало так шкода. Адже вона не мала грошей навіть на манікюр.

Декілька днів тому вирішила записатися у салон краси. Давненько не робила манікюр. І хотіла щось таке яскраве, гарних кольорів, аби око тішило. 

Я завжди стараюся прийти заздалегідь, ще до початку процедури. Сиджу на диванчику, дивлюся новини по телевізору, смакую каву. Мій майстер вже закінчував роботу. 

До салону зайшла бабуся, років десь так 60-ть на вигляд:

– Скільки коштує у вас нігті зробити? 100 гривень?

– Ні, 500. 

Очевидно, що старенька не очікувала почути таку ціну. Помітила, що вона одягнена у легеньку кофтинку, курточку, штани (які були затерті та підшиті знизу) 

– А то у вас з покриттям? 

– Ні, дизайн треба окремо оплачувати. Через годину звільниться майстер, ви можете почекати тут на диванчику.

– Ні, дякую, я піду. 

Мені якось так по-жіночому стало шкода бабусю. Ну от манікюр це ж так гарно, витончено. Одразу почуваєшся якось королевою краси. Звісно, вона зі своєю мізерною пенсією не може дозволити собі так розкіш. Адже зараз для кожного пенсіонера навіть 500 гривень – то велика сума. 

Я підірвалася з диванчика та вибігла з салону. Добре, що бабуся не встигла далеко відійти.

– Бабцю, почекайте! 

– Так, що сталося? Я щось загубила? Ви щось хотіли? 

– Ви цей, ходіть на манікюр.

– Який ще манікюр? У мене нема стільки грошей! 

– Ні, не треба платити. Я вам його дарую, ходімо!

Я взяла бабусю під руку та завела в салон. Якраз звільнився мій майстер, вона показала бабусі всю палітру кольорів.

– То можна обирати? – ніяково запитує бабуся. 

– Так, можна. Робіть все, що хочете, я вам заплачу. 

Бабуся обрала ніжний рожевий колір. Без зайвих стразів, наклейок та інших прикрас. Просто однотонне покриття.

– Я вже ніц не бачу. Руки тремтять, то я собі і кутикулу не годна підрізати. Тільки їх підрізаю та кремом змащую. 

Бабусі зробили дуже гарний манікюр, ще кавою безкоштовно пригостили. На щастя, інший майстер швидко звільнився та зміг мені також зробити манікюр.

– Мені так не зручно, то ж так дорого, 500 гривень…

– І що? Рахуйте, що я вам просто так його подарувала. Нехай вас тішить новий манікюр. Адже яка жінка не хоче бути красивою? 

Бабуся посміхнулася. От наче для мене це дрібниця. Ну манікюр, що тут такого особливого? Але так було добре, аж настрій піднявся і до вечора посміхалася на всі 32. 

Тому хочу сказати – робіть добро! От навіть комусь оплатити манікюр, пригостити кавою, допомогти піднести сумки чи просто перевести когось через дорогу. Тоді ваш день наповниться позитивом. Це ж так приємно – робити добро. Особливо у такий важкий час. Даруйте людям посмішку. І карма за це вам подякує, повірте! 

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *