Тепер у моєму житті є проклята п’ятниця. Знаю, що в наш час моя проблема може здаватись дрібницею, але як же мені це все і досі болить… Річ у тому, що мій чоловік пішов від мене після 30 років шлюбу.
Це був звичайний день: я прийшла з городу і почала поратись на кухні, щоб встигнути до вечора запекти курку, наготувати салати. Зранку діти повинні були приїхати в гості, щоб відсвяткувати мій ювілей, тож треба було їх чимось зустрічати.
Людина я дуже сімейна. Вийшла заміж, обросла домашніми справами, синами, роботою — так якось життя і минало. Не можу сказати, що в мене був час за собою доглядати. Та і не люблю я оці всі макіяжі модні, воно мені наче маслом по обличчю, манікюри теж собі не роблю — куди ж його на город? Шкода грошей. А про спортзали я взагалі мовчу. Чоловік навпаки любить, щоб було на що глянути. Нащо ж йому суха тріска?
Але, як виявилось, він ще той любитель модельної зовнішності…
Я досмажувала останню партію котлет, коли Гриша зайшов на кухню.
– Людо, з Днем народження тебе. І цей… Я від тебе йду.
Спочатку я хотіла сказати чоловіку, що він переплутав день, а потім до мене дійшла друга частина фрази.
– Куди це ти йдеш? У гараж? – запитала я, не розуміючи, що це мій чоловік собі вигадав.
– Ото вже послав Бог жінку! До іншої я йду, зрозуміла? Вона і молодша, і менша в об’ємах, і дивиться за собою хоч трохи.
Але Люда і досі не могла скласти все до купи у своїй голові. Чоловік зібрав речі і поїхав, а вона лишилась на кухні сама. З цілою мискою котлет і недосмаженою куркою.Сусідки швидко дізнались, що від Гриші вже й духу у квартирі не лишилось, та й почали одна поперед одної розказувати, що він собі якусь мадам, із сусіднього дому, давно вже запримітив. Вона років на 15 від нього молодша, чоловіка похоронила нещодавно, дітей немає. А він їй місяць десь то ковбасу возив дорогу, то рибу… Усі бачили, весь будинок знає!
Це вперше День народження Люда не святкувала, а оплакувала. От тільки дітям так і не наважилась все розповісти. Сказала, що захворіла.
Жінка рік прожила на самоті, розуміючи, що її покинула людина, з якою вона пройшла і Крим, і Рим, як-то кажуть… А він отак.
Повернувся Гриша через рік. Голий, босий і худий, як собака. Весь під’їзд чув, як він дружині колишній в коханні клявся, просив вибачити і пустити назад додому.
Не справився він з молодухою, занадто багато вона від нього вимагала. А своя жінка — часом уже перевірена, куди ж вона дінеться.
От і думає Люда: вибачати чоловікові чи ні? Бо і зраду таку терпіти не хочеться, і самій на старості лишатись страшно.
Що б ви порадили жінці?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!