Харків. Центр міста. Супермаркет. Стою на касі. Пані-касирка розраховує мене, і бачить що більше нікого немає. Кричить: – Підходьте на вільну касу! Не створюйте чергу! Проте ніхто не йшов. Охоронець усміхається: – Да ані тєбя нє панімают!

Про наболіле. Мовне питання у Харкові.

– Підходьте на вільну касу! Не створюйте чергу!

Проте ніхто не йшов. Охоронець усміхнувся і сказав до касирки:

– Да ані тєбя нє панімают!

***

Ситуація сьогодні. Кардинально інша.

Знову магазин, точніше, звичайний кіоск. Тільки уже на моєму районі. Продавчиня обслуговує чистою українською мовою. Ми спілкуємось, жартуємо, а наприкінці вона додає:

– Я дуже рада чути тут українську мову! Дуже приємно, що нею все-таки є з ким поспілкуватися!

– Це навзаєм! Гарного вам дня!

Це сьогодення. Просто дві ситуації. Два бачення. Два світи…

Мовне питання є дуже важливим для України. Гадаю, усім пора зрозуміти, що воно відіграє ледь не найважливішу ролі у війні. Нам потрібно бути свідомими!

А яка ваша думка щодо мови в Україні?

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *