Cьoгoднi кyпyвaв в мaгaзинi coлoдощі і poзмoвляв yкpaїнcькoю мoвoю, зaйшлa бaбycя poкiв 70-ти і кaжe…Я вже 5 років живу закордоном, переїхав до Польщі по роботі

Та після початку війни все змінилося. Зараз у нас живуть батьки дівчини, ми допомагаємо волонтерам, шукаємо різні продукти та медикаменти й відправляємо в Україну. Звісно, надсилаю кошти у фонд “Повернися живим”. Напишу заздалегідь – у мене великі проблеми з легенями, тому не треба кидати у мене камінням та нарікати боягузом. Я і так багато чого роблю для перемоги. 

Отож, того вечора після роботи вирішив зайти у магазин біля офісу, щоб купити продукти для вечері. Звісно, куди ж без солодкого? Набрав великий пакунок печива та шоколадки, ось вже стою біля каси. І чую українську мову:

– Треба ще рахунок поповнити, щоб до доньки подзвонити…. 

Я озирнувся та побачив бабусю, років 60. Вона ніяково дивилася на мене. 

– Пшепрашам, пане…

– Як приємно чути рідну мову на чужині, – ледь не заплакала старенька. 

Виявилося, що бабуся – біженка з Мелітополя. Вона ще на початку війни поїхала до доньки у Івано-Франківськ, але потім вирішила пожити у Польщі задля власної безпеки. 

– Донька наполягала, щоб я з онуками їхала сюди. Тут живе моя сестра, вона мені допомогла облаштуватися. Але так приємно чути нашу мову.

– Так її приємно завжди чути, навіть в Україні, – починаю сміятися.

– Ні, юначе, не дуже. Мене ще у дитинстві часто соромили за нашу мову, називали селючкою. У школі всі вчителі казали, щоб я розмовляла російською. 

– Хіба? 

– Так, синку, так. Бувало, що навіть у магазині не хотіли нічого продавати. Кажу “мені, будь ласка, вершкове масло”.А у відповідь “тільки російською, і це не масло, а слівкі”!

Я допоміг бабусі піднести пакети з продуктами до автобусної зупинки та пішов додому. Однак, постійно думав за одне…

Чого ж навчила мене ця розповідь бабусі?

Що нашу мову роками намагалися знищити. Вбивали українських письменників, забороняли друк віршів та оповідань, змушували говорити російською. А зараз що сталося? Майже 50% українців вільно розмовляють мовою ворога і їм за це не соромно! А деякі взагалі думають, що росія дійсно прийшла їх рятувати.

Хіба кидати бомби на будинки, брати людей у полон та розстрілювати їх – це допомога? Люди, отямтеся та зрозумійте, що росія – наш ворог! Мені соромно за українців, які розмовляють російською. Так ви вбиваєте свою націю та культуру! 

А ви погоджуєтеся з такою думкою? Яке Ваше ставлення до російської мови? 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *